То є Карпати, крихітко

  Притулок на горі Тростян Раніше, я вже писав про те як Славське стало гірськолижним курортом та про перші притулки, що приймали туристів, про це можна почитати тут . Тепер мова піде про ті, які будувалися в околицях Славська або ж взагалі далеко за його межами, проте все одно безпосередньо вплинули на розвиток Славська та туризм в цьому регіоні. Притулок на Тростяні У 1933 році, Дрогобицький відділ  Польського Товариства Татранського ( ПТТ), взяв у підпорядкування мисливський будинок на південному схилі гори Тростян. Належав цей будинок фірмі магнатів лісообробної галузі братам Гредлям які передали його в оренду на 10 років. Урочиста передача будинку та відкриття відбулось 14 лютого 1934 року. Це було найвище розташоване схроніско в Бескидах, близько 1200 м. У відкритті взяли участь багато поважних гостей, були 40 учасників з Чехословаччини та керівники різних осередків ПТТ. Будинок потроху оновлювався, замість дерев'яних нар, у 1936 році тут було розміщено металеві ліж...

Туристичний притулок на схилах Великої Маришевської на мою думку один з найкрасивіших схроніск того часу. Належав притулок Карпатському Товариству Лижників які на загальних зборах 12 квітня 1934 року винесли постанову про фінансування притулку на Чорногорі. Притулок зводився за рахунок Карпатського Товариства Лижників. Це був другий притулок цієї організації, перший був побудований у Славську. В травні товариство викупили землю під будівництво схроніска, а в кінці року розпочато збір документації. Протягом 1935 року велися будівничі роботи і за рік вони були закінчені. В лютому 1936 року будинок вже почав приймати перших туристів, хоч офіційне відкриття та освячення відбулось в січні 1937 року. Притулку надано ім'я Зігмунта Клемецевича, заслуженого діяча асоціації. Повна назва схроніска: Притулок КТЛ ім. Зигмунта Клеменцевича на Маришевській  ( Schronisko KTN im. Zygmunta Klemensiewicza na Maryszewskiej) . Від Форещанки до притулку будується дорога і в перший рік схроні...

<  </script> В інтернеті можна знайти декілька згадок про те, що під Смотричем існувало місце для ночівлі ще до І Світової Війни, але ні один путівник по Чорногорі про такий не згадує. Також у списку майна Товариства Татранського про нього не згадується. Це міг бути якийсь мисливський будинок або  шалаш пастухів, але ніяк не притулок. Ще, на мою думку, непорозуміння стосовно цього приводу могло виникнути через притулок під Попом-Іваном, який якраз існував до І Світової Війни, але був з протилежного боку Попа, на полонині Гропа  (про нього я писав раніше). Схроніско під Смотричем    ( Schronisko AZS pod Smotrcem)  або як його ще називали "на Погорілці" (через розташування неподалік витоків потоку Погорілець) було з будовано за кошт Нартярської (лижної) Секції Академічного Союзу Спортивного з Варшави. Спроектував його архітектор Єжи Гринєвецький. Це був одноповерховий будинок з кам'яними стінами і дерев'яним гонтовим дахом. Буді...

Будівництво схроніска на Костричі розпочалось в травні 1934 року, проте слід відзначити, що ідея збудувати тут притулок з'явилась 1933 року. Троє гарцерів (скаутів), мандруючи до Говерли, зупинились на південних схилах Кострича. Це місце їм дуже сподобалось, тож з'явилась ідея створення тут притулку, а вже через рік будівництво розпочалось. Фінансування проводилось за рахунок Товариства з Будівництва Туристичних Гарцерських Схроніск. Для притулку було викуплено пів гектара землі за 300 злотих у гуцула Сорохманюка з Яблуниці, якому належала ця територія. Трохи більше ніж за рік, а саме 16 грудня 1935 року, відбулося офіційне відкриття та освячення нового притулку. Архітектор Єжи Жуковський спроектував його у стилі гуцульської хати-гражди.  Як і притулок під Кукулем , це була дерев'яна, квадратна за плануванням, будівля, загальна площа якої становила 354 м2. Притулок на схилах Кострича мав високий підвальний поверх, в якому були дві 8-місні кімнати та одна 10-місна, а...

Ще одним туристичним притулком в районі Чорногори був притулок під полониною Кукул. Відрізнявся він від інших тим, що це був єдиний притулок який не мав ніякого відношення до туристичних організацій, а належав він асоціації військових поселенців ( CZOW -  Centralny Związek Osadników Wojskowych ), це була організація яка об'єднувала військових у Кресах які отримали землю від держави за заслуги під час війни з більшовицькою Росією.  <script async src="//pagead2.googlesyndication.com/pagead/js/adsbygoogle.js"></script> <script> (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({ google_ad_client: "ca-pub-6954673209391678", enable_page_level_ads: true }); </script> Територія де збудували притулок належала до Державних лісів, як осередок зимових видів спорту для молоді в Східних Кресах. Почали будівництво навесні 1937 року, для будівництва було прокладено дорогу з Ворохти для транспортування матері...

Як і схронисько в Ворохті, Дворек Чорногірський в Жаб'є немає великої історії.Ці два села, Ворохта та Жаб'є, було останнім місцем де перед виходом в гори можна було найти непогане місце для ночівлі. 28 липня 1892 року Чорногірським відділом ТТ у Жаб'є (нині Верховина) відкривається Дворек Чорногірський в Жаб'є. Побудований будинок на орендованій землі, яку Чорногріський відділ орендував ще у 1878 разом з будинком під казино у Львівської Фундації Скарбека. У 1910 році будівля зазнала повної реконструкції. З приходом Першої світової війни у будинку розміщуються австрійські війська, і використовують його як склад, пізніше тут розміщуються єврейські біженці. А у 1919 році стікає термін оренди землі, який так і не було подовжено, тим самим будинок формально припинив своє функціонування. Згоріла будівля у 1936 році.

Так як Ворохта (разом з Жаб'є) були останнім місцем де можна було залишитись на ночівлю перед виходом в гори, у 1895 році в Ворохті старанням Чорногірського відділу ТТ повстає  Dworek Czarnohorski w Worochcie . Через два роки у 1897 будівлю реконстроюють, штукатурять та фарбують стіни, поступово закупляються усі необхідні речі, посуд, ковдри, ліжка. Розташована будівля була неподалік залізничного віадука при в'їзді у Ворохту зі сторони Татарова, де зараз проходить сучасна вулиця М.Грушевського. Притулок був дуже популярний та вміщував 30 людей тут зупинялись відомі тогочасні польські діячі. Успішно будівля діяла до початку Першої світової війни. Під час війни тут розміщувались російські війська, які покидаючи Ворохту знищили усе майно. Після закінчення війни будинок ремонтують та закупляють нове обладнання за гроші надані штабом по економічному відновленню Галичини, проводять дренаж та поглиблюють свердловину для води. Згодом у період з 1925 - 1928 рр за 50 000 злотих...

Останнім часом, інформації про притулок на Заросляку з'явилося досить багато і навіть деякі відомі інтернет видання писали статті на цю тему, тому розписувати довгий текст немає потреби, але не згадати про один з основних туристичних притулків того часу також не можу, тим більше інформація яку я вишукав трішки інша:) Перша колиба на Заросляку була збудована у 1876 році, тоді ще не як притулок, а скромний будиночок пастухів, які облюбували собі гарне місце неподалік Говерли, трішки нижче злиття двох струмків Прутець Заросляцький та Прутець Козьмеский.  Колиба пастухів на Заросляку Через два роки у 1878 Станіславський відділом Товариства Татранського взяту в оренду цю галявину для побудови притулку, і вже 1881 році тут постає "Притулок в Чорних Горах під Говерлою". Це був одноповерховий дерев'яний будинок з верандою на яку потрібно було піднятись східцями. Також будинок був застрахований від пожежі на 300 злотих. Не дивлячись на невеликий туристичний потік буд...

З цього допису хочу почати серію статей про зародження цивілізованого туризму в Українських Карпатах, а саме про туристичні притулки (схроніска з пол.Schronisko) які почали будувати у Карпатах ще до Першої Світової війни. Та спершу невеличкий екскурс про зародження самого туризму на території Українських Карпат. Початком активного туризму у наших горах можна вважати середину XIX століття, саме тоді як свідчать рекламні та інформаційні брошури того часу, туризм набув масового характеру. Перший описаний туристичний похід датується 1858 роком, коли М. Романовський з Космача через гори Рокиту, Гордю, Шекелівку та Синяк добрався до Чорногори, а назад повертався через Микуличин. В той же час у європейських країнах починають утворюватися різноманітні туристичні клуби - Австрiйський Альпiйський Союз (Österreichischer Alpenverein) (1862 р.), Австрiйський Туристичний Клуб (Österreichischer Touristenclub) (1869 р.), Польське Товариство Татранське (Polske Towarzystwo Tatrzańskie) (1873 р.), К...