Вузькоколійка до Форещанки

< </sУ світі все змінюється з плином часу: щось зникає, щось з'являється нове. За останні сто років у наших Карпатах відбулось багато перетворень. Звичайно, змін здебільшого зазнали об'єкти створені людиною. Карпатські вершини як стояли сотні років тому на своїх місцях,так і залишились на сторожі неймовірної живописної природи, тим самим приваблюючи усіх нас та запрошуючи до себе в гості. Разом з цією історією ми перенесемось у кінець ХІХ століття ...

 Усі, хто добирався з Ворохти до Говерли, знають, що дорога не коротка та дістатись до потрібного місця інколи важко. Потрібно або винаймати машину, або їхати автобусом до Арджелужі (повороту на Завоєлю), а далі йти пішки, або ж застосовувати старий добрий автостоп. До речі, мало хто знає, що колись за цим маршрутом ходив поїзд, точніше вузькоколійка.
З появою залізниці у Ворохті збільшується кількість туристів, розвивається промисловість. Аби зручніше транспортувати ліс до тартака у Ворохті, а працівникам їздити на роботу, у 1895 рокі будується вузькоколійка довжиною у 6 км до Арджелужі. Пролягала вона майже поряд з дорогою до Жаб'є (Верхована). Обслуговував цю ділянку локомотив фірми Krauss під назвою Rosenberg з серійним номером 3409/1896 (0-2-0Т). Згодом у 1905 - 1906 роках лінію продовжують до Завоєлі, а потім до Форещанки (район форельного господарства). Колія пролягала поряд з дорогою у долині Прута, а загальна довжина становила майже 14 км.
<script async src="//pagead2.googlesyndication.com/pagead/js/adsbygoogle.js"></script> <ins class="adsbygoogle" style="display:block; text-align:center;" data-ad-layout="in-article" data-ad-format="fluid" data-ad-client="ca-pub-6954673209391678" data-ad-slot="2666299558"></ins> <script> (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); </script>
Окрім використання у господарських цілях та перевезення лісників, потяг стає популярним серед туристів. У 30-х роках вартість проїзду становила 0,5 зл. до Арджелужі та 1,1 зл. до Форещанки. Така атракція спонукала розвитку туризму у районах Чорногори, адже від кінцевої станції починалися маршрути на Говерлу та Кукул. Після Другої світової війни, колію перекладають та змінюють ширину з 760 мм до 750 мм. Збільшується також і кількість локомотивів, додаються мотовоз МуЗ-4, один саморобний двовісний мотовоз і один паровоз типу ПТ4. Існував проект, де планувалось продовжити вузькоколійку до залізничного вокзалу у Ворохті, але він так і не був втілений в життя. Закрили та розібрали колію у 1965 році. Зараз, йдучи на Говерлу від Завоєлі, можна помітити насип на залишки мосту, які нагадують про існування тут вузькоколійки.

UPD: За твердженнями місцевих, за радянських часів, колія йшла далі за форельне господарство, попри стаціонар ЛНУ ім.І.Франка до схилів г.Мариш.